Мистецька студія "На літературній ниві"

Мистецька студія «На літературній ниві»

(З нагоди ювілейних дат Григорія Квітки-Основ’яненка,

Івана Нечуя-Левицького, Ольги Кобилянської)

Мета: навчальна – поглибити знання учнів про творчість О. Кобилянської,  Г. Квітки-Основ’яненка, І. Нечуя-Левицького; розвиваюча – розвивати творчість, вміння декламувати напам’ять, вміння триматися на сцені,  здатність до слухового сприйняття, образне мислення; коригуюча – коригувати словесно-логічне мислення, емоційно-вольову сферу, увагу, уяву, пам'ять; виховна – виховувати патріотизм, любов до художнього слова, прагнення досягти успіху.

Обладнання: відповідні портрети письменників, сценічні костюми для образів письменників своїх епох та для інсценізацій уривків, декорації, відеосюжет «Життя на шальках терезів», листівки з подарунковими словами, виставка книг «Їх імена овіяні вічністю».

План проведення:

1. Мелодекламація.

2. Слова ведучих.

3. Театралізований виступ «письменників».

4. Слова ведучих.

5. Відеосюжет «Життя на шальках терезів»

6. Слова ведучих.

7. Театралізація вірша «Ой не ходи, Грицю, на вечорниці…» О. Кобилянської.

8. Слова ведучих.

9. Інсценування уривку з повісті «Маруся» Г. Квітки-Основ’яненка.

10. Слова ведучих.

11. Інсценування уривку з повісті «Кайдашева сімя» І. Нечуя-Левицького.

12. Слова ведучих. Вручення листівок з подарунковими словами.

13. Враження глядачів. Висловлення побажань та пропозицій щодо подальшої роботи мистецької студії.

Хід проведення:

На фоні ліричної композиції звучать слова вірша:

Загойдалася втомлена гілка,

Зачепивши туману сувій.

А верба, немов хвора сопілка,

Стиха пробує голос: чи мій?

У задумі листок обважнілий

Закружляв і замерз на воді,

Все картаючи день непогідний.

Що забрав в нього стільки надій.

Сіре плесо, примруживши очі,

Для тепла загорнулось в кушир.

Очерет осоці все шепоче:

«Холодів стережись, бережись».

Позіхають густі верболози,

Заховавшись у сизій імлі.

А будяк лиш почув ці  погрози –

Затремтів дрібно так і зомлів.

Морозяна осінь забралася в коси

Сивим пасмом, чи так, туманцем,

І вже нічого не хоче, не просить,

А зливається слізним дощем.

• Саме така пора, пора скупого сонячного проміння, перших приморозків і справді зимового подиху вітру подарувала людству талановиті у літературній ниві.
• Так 25 листопада виповнилося 170 років від дня народження Івана Нечуя-Левицького, письменника, перекладача.
• 27 листопада – 145 років від дня народження Ольги Кобилянської.
• 29 листопада відзначатимемо 230 років від дня народження Григорія Квітки-Основ’яненка, письменника, громадського діяча.
• Таке сузір’я ювілейних дат не могло пройти повз нашу увагу.
• Тож наша мистецька студія запрошує вас!

Звучить музика.

• Дорогі учні, шановні вчителі, перша наша зустріч у мистецькій студії пройде «На літературній ниві». Ми запрошуємо доторкнутися  до живого художнього слова митців.
• Усіх вас, тих, хто хоч якоюсь мірою носить у своїй душі часточку того великого скарбу, який дістався нам у спадок.
• У спадок від О. Кобилянської, Нечуя-Левицького та Квітки-Основ’яненка.

Театралізований виступ «письменників».

(Виходять учні, які втілюють образи письменників, тримаючи в руках відповідні портрети).

О.Кобилянська, сидячи за столом:

• Ще молодою дівчиною, 13-14 років, я почала писати вірші. Чогось мені бракувало, не доставало в душі. Рівночасно з тим я бралася за олівець, і починала рисувати… У 14-15 років почала вести «дневник»… Мене щось прямо пхнуло до пера. Я схилила голову над стіл, над папір, зарила лице в руки… і так сиділа. Мабуть, я щось дуже… велике хотіла починати… І звідтоді кожна сніжинка, кожний гарний вечір, хмарка – манили мене до пера!

Іван Нечуй-Левицький:

• Минуло 135 років з часу публікації моєї повісті «Дві московки», а народна любов до моєї творчості залишається незмінною; приємно, що читачів і досі хвилюють правдиві, художньо яскраві картини життя українського села. «Добре жити для себе, але в сто раз вище і краще жити ще й для других людей, нести між люди добро, розсипати гуманні ідеї, дбати за людське щастя, жити для високих ідей і вмерти за їх».

Григорій Квітка-Основ’яненко

• Велике задоволення я мав від громадсько-культурної діяльності. Пам’ятаю, служив комісаром у народному ополченні, був директором харківського театру, повітовим предводителем дворянства, а ще повісним суддею, головою харківської палати карного суду. Моє ім’я значиться і серед засновників Харківської публічної бібліотеки та відкритого в Полтаві кадетського корпусу. Велике враження справило на мене і членство в Товаристві наук при Харківському університеті та статистичному відділі ради міністерства внутрішніх справ. Але як би  там не було, завжди високо ставив такі риси українця. як його вміння прощати, не таїти зло. «Як станемо усі любитись, за що нам буде вже сваритись?»

Відеосюжет «Життя на шальках терезів»

• Серед сузір’я імен талановитих митців кінця ХІХ – початку ХХ ст. яскравою зіркою виділяється ім’я Ольги Кобилянської – автора численних новел і повістей, новаторських і змістом, і формою.
• «Зміст усієї творчості О.Кобилянської – це музика… Ця музика не усипляє, а вічно нагадуючи про красивий світ, про гармонію, красу, - нагадує тобі самого тебе і твій головний обов’язок: вести боротьбу за твою красиву душу», - писав Микола Євшан.
•  Ви переконаєтесь в правдивості цього висловлювання, прочитавши твори «Людина», «Царівна», «Лист засудженого на смерть вояка», «Через кладку», «Вовчиха», «Сниться».
• Але що вразить вас до глибини душі, не залишить байдужим жодну часточку вашого серця, так це повість О.Кобилянської «В неділю рано зілля копала…»
• Основа цього трагічно-романтичного твору фольклорна, на основі пісні «Ой не ходи, Грицю, на вечорниці…», але авторка бере з неї лише сюжетну канву (отруєння дівчиною зрадливого хлопця), при цьому оригінально розробляючи передісторію героїв та і всю композиційну структуру твору.

Театралізація вірша

Ой не ходи, Грицю, на вечорниці,

Бо на вечорницях дівки чарівниці,

Солому палять і зілля варять,

Тебе, Грицуню, здоровля позбавлять.

Темна одная чорнобривая,

То чарівниця справедливая!

І чарівниця і зілля знає,

Тебе, Грицуню, заздрісно кохає!

В неділю рано зілля копала,

У понеділок пополоскала,

А у вівторок рано зілля варила,

В середу рано Гриця ортуїла.

Прийшов же четвер – Гриценько умер.

Прийшла п’ятниця – поховали Гриця;

Сховали Гриця близько границі,

Плакали за ним всі молодиці.

І хлопця Гриця всі жалували,

Чорнобривую всі проклинали;

Нема й не буде другого Гриця,

Що його зігнала з світу чарівниця!

В суботу рано мати доню била:

«Нащо ти, доню, Гриця отруїла?

Не знала-сь того, що зілля уміє?

Що Гриць сконає, нім когут запіє?»

«Ой мати, мати! Жаль ваги не має,-

Най ся Грицуня у двох не кохає!

Оце ж тобі, Грицю, за теє заплата:

Із чотирьох дощок темная хата!»

• Пройняла ця історія Ольгу Кобилянську, схвилювала її. Так і з’явилася повість «У неділю рано зілля копала…», що відображає такий, на жаль, непоодинокий випадок помсти закоханої жінки.
• Як же письменниця вирішує проблему любовного трикутника, ми зможемо побачити, прочитавши повість.
• Серед творців української літератури почесне місце належить і Григорію Федоровичу Квітці-Основ’яненку. Своєю творчістю він зорієнтував прозу на народну мову, накреслив реалістичні образи, вихоплені з життєвого виру.
• Творчий доробок Г. Квітки-Основ’яненка, крім фейлетонів, жартівливих віршів, анекдотів і акровіршів, складають комедії, романи, повісті, оповідання і нариси, написані українською і російськими мовами.
• Найвищим досягненням письменника вважаються комедія «Приезжай из столицы, или суматоха в уездном городе» та «Сватання на гончарівці», «Шельменко – денщик».
• Але не можна залишити без уваги і твори «Сердешна Оксана», «Конотопська відьма», «Щира любов», «Козир – дівка».
• І, звичайно, повість «Маруся».

(Інсценування уривку з повісті «Маруся» Г. Квітки-Основ’яненка).

Виходять ведучі:

• Чи збулися мрії Марусі і Василя?
• Чи, можливо, вся ця розмова сердець залишиться тільки розмовою?
• Життя підступне, доля невблаганна. І якщо вже щось замислила…
• Про долю цих героїв ви зможете дізнатися, прочитавши твір «Маруся» самостійно.
• Або запитати дев’ятикласників, які вивчають його на уроках.
• Шановні глядачі, справжні поціновувачі художнього слова (а ми віримо, що тут зібралися саме такі), дозвольте звернутися до вас з інформацією про людину, яка може здатися для вас і надлюдиною.
• Чому? Та тому, що у свої 15 років він виконував те, що кожному з вас і половину не підсилу.
• У 15-річному віці Іван Семенович Нечуй-Левицький навчався в Київській духовній семінарії, де вивчав логіку, психологію, словесність, історію. математику, фізику, практичну геометрію, народну медицину, сільське господарство і природну історію, латинську, грецьку, французьку і німецьку мови.
• І що найбільш вражаючи, дорогі учні, що усі ці предмети Нечуй-Левицький сумлінно і одержував найвищі оцінки «дуже добре».
• Цілком закономірно, що з такого учня повинно було вирости щось, справді, геніальне.
• По закінченню академії Івана Левицького було призначено учителем словесності та риторики Полтавської духовної академії.
• Ще з давніх давен Полтава славилася своїми літературно-мистецькими та освітніми традиціями.
• Тож не дивно, що саме тут, в нашому рідному місті, відбувся літературний дебют молодого письменника Івана Нечуя-Левицького.
• Він написав свій перший твір-повість «Дві московки»
• А далі пішло – поїхало: «Хмари», «Микола Джеря», «Два брати» і «Кайдашева сім’я».

(Театралазація уривку з повісті «Кайдашева сім’я». І.Нечуя-Левицького)

• Щоденними були сварки у родині Кайдаша. Все село підняло їх на глум, бо не шанували в цій сім’ї  ні старих, ні малих. Вже не просто сварилися, а билися через дрібниці. Чи знайшли згоду родичі? Чи відшукали правду? Маєте змогу прочитати на сторінках повісті «Кайдашева сім’я» Івана Нечуя-Левицького.
• Наша мистецька студія закінчує свою роботу, але не закінчує мандрувати літературною нивою.
• Тому ми не говоримо: «Прощавайте», а кажемо: «До зустрічі».
• На згадку ж про сьогоднішню зустріч ми хочемо подарувати вам, поділитися тим, що кожен почерпнув для себе під час роботи в мистецькій студії.

   Вручення листівок з подарунковими словами. (Радість, творчість, натхнення, муза, часточка душі, успіх, позитивні емоції, оптимізм, цілеспрямованість,  мистецтво, літературне слово, бажання працювати, впевненість, самореалізація…)

• Ми віримо, що кожен з вас почерпнув щось для себе іще, а що саме ми і хотіли б почути від вас. Вам сподобалось?

   Враження глядачів. Висловлення побажань та пропозицій щодо подальшої роботи мистецької студії.