Усміхнімось щиро Вишні

Виховний захід

Усміхнімось щиро Вишні

(До 125-річниці від дня народження).

Мета.

- Дати учням уявлення про життя Остапа Вишні: його народження та трагічні сторінки життя митця; на прикладі гуморесок «Як я ловив рибу» та «Зенітка» показати багатогранність майстра гумору, розкрити його творчу манеру; показати дотичну творчість інших письменників до Остапа Вишні.

- Розвивати образне мислення, уяву, акторську майстерність учнів, їх  вміння триматися на сцені.

- Коригувати словесно-логічне мислення, емоційно-вольову сферу.

- На прикладі трагічного життя Остапа Вишні виховувати волю до життя, здатність посміхатися навіть в тяжких життєвих обставинах.

Обладнання. Відеоролик «Сміх», вбрання та реквізити для образів героїв сценок, уривок  фільму «Автобіографія», музика для супроводу під час інсценізацій, реквізит для обладнання сцени.

План заходу:

1. Відеоролик «Сміх».

2. Слова ведучих.

3. Діалог учнів про постать О. Вишні.

4. Уривок фільму «Автобіографія».

5. Вихід учня в образі Остапа Вишні.

6. Інсценізація гуморески «Як я ловив рибу ».

7. Діалог учнів про життя О. Вишні.

8. Інсценізація «Зенітки».

9.Заключне слово ведучих.

Хід проведення.

     1.На екрані демонструється ролик з людьми, що сміються.

     2.Виходять ведучі:

- Мабуть, ні для кого не секрет, що сміх продовжує життя.

- Так. Саме сміх є тією рушійною силою, що може вивести нас, здається, з безвихідних ситуацій.

- Посмішка – це чарівна паличка, завдяки якій світ стає трішки добрішим. Тож, давайте подаруємо одне одному частинку добра.

- Посміхайтеся!

- Анекдоти, гуморески, КВК, «Камеді Клаб» - цей список можна продовжувати до безкінечності, адже люди постійно намагаються підняти одне одному настрій.

- А письменники – гумористи роблять це на професійному рівні.

- До когорти українських письменників-гумористів належить і наш земляк Остап Вишня, 120-а річниця від дня народження якого виповнилася 13 листопада.

- Цей гуморист ще за життя став улюбленцем читачів.

- І знов у пам’яті цей спогад виник.

 … у Києві, на Бессарабці,- критий ринок.

Точильник там точив ножі завзято.

Але чому людей зібралось так багато?

Що їх привабило до нього в цю годину?

- Педаль натискуючи звично, без упину,

Точильний круг він пасом крутить швидко,

А сам розповіда по пам’яті … «Зенітку».

- Розказує запально він, натхненно…

А з-під леза − віялом вогненним

 Шугають іскри! Іскри від точильні!

Навколо люди обступили щільно.

Іслухають, захоплені, принишклі,

 Ту славнозвісну гумореску Вишні.

- Здавалось − то митцева пречудова

Іскрилась, полум’яніла мова,

До душ людських торуючи дорогу…

- А дід розповідав то з усміхом, то строго,

Як він Остапа Вишню упізнав.

Як той вітався з ним, ще й капелюха зняв!

-  Душевний чоловік! Усміхнений, красивий,

 Дарма, що вже на скронях зовсім сивий…

- Те чуте й бачене, як дивний спогад лине

І постає в очах моїх картина:

- Уже й не круг, а пробний камінь часу,

Що так нещадно мне й стирає нас щоразу.

- Та не притупить гостроту від нього

Завжди страшна для помислу лихого,

- Для покруча, для бонзи керівного

Постійно діюча, негаснуча , мов Етна,

Остапова сатира іскрометна.

- Життєвий шлях та творчість цього митця вивчають і учні нашої школи.

- Якої думки вони про нього? Чи змогли пропустити його долю крізь призму свого світобачення?

- Відповіді на ці питання цікаво було б дізнатися і нам.

- Тож, шановні учні, вам слово!

    3. Виходить двоє учнів:

1: Остап Вишня … ха-ха! Він що, був круглий і червоний, як ягідка?

2: Ти, неук, до чого тут твоя ягідка? Він був звичайний, зовсім не круглий. До речі, дуже шанованою серед інших письменників людиною. А Остап Вишня – це його псевдонім, а справжнє ім’я – Павло Михайлович Губенко.

1: Почалося! Ти ще всю біографію мені розкажи.

2: Ні, рідненький! В цьому немає ніякої потреби. Будемо використовувати технічні засоби навчання. З  «Автобіографії» Остапа Вишні – увага на екран.

     4. Уривок фільму «Із життя Остапа Вишні».

     5. Виходить Остап Вишня:

- Певне, якби не Микола Васильович Гоголь, то лікарював би, очевидячки, всеньке своє життя. Це він потяг мене в літературу. Я добре бачив, яке світле і яке чудесне життя починається на рідній землі. Сідає за стіл.

     6. Інсценізація гуморески «Як я ловив рибу».

     7. Виходять учні:

1: Ти ба, то виходить Остап Вишня веселий чоловік був! Мабуть, сміявся все життя!

2: Не все! Він зазнав поневірянь у концтаборах, через які в його творчій діяльності настає майже десятирічна перерва.

1: Остап Вишня був лагерником?! А в’язниця не вбила його талант?

2: У своєму щоденнику він напише:

О.В.(пише): Лагерь паралізує волю, дерзання. Невже й мене засмокче це болото, що й я залишусь вічним лагерником. А що ж? 10 років. Хіба це жарти? Який жах!

2: Від зневіри його рятувала велика воля до життя, його могутній дух, любов до рідної землі.

1: А що він там робив, у в’язниці?

О.В.(пише): Здоров’я моє нічого, в порядку. Працювати доводиться чимало,- для себе часу лишається небагато: так, тільки в шахи граємо, та й усе. А так найбільше – думки!

(Встає з-за столу).

    І тільки наприкінці 1943р. я знову взявся за перо, а в лютому 1944 була надрукована моя «Зенітка».

     8. Інсценізація «Зенітки».

    9. Ведучі:

- Отак, з посмішкою на обличчі, з легкою іронією на вустах крокував життям Остап Вишня.

- Його гумором захоплюються не тільки читачі, талант митця визнали й інші майстри пера.

- Невдовзі після смерті Остапа Вишні Андрій Головко напише:

- Я тебе зустрів не з гіркотою,

Полюбив , як батька недарма,

Ходить сніг важкою Воркутою

Завиває вітром Колима.

- Ти помер, але квітує небо,

І твої всміхаються світи,

Українське сонце біля тебе

Піднімає золоті щити.

- Світ твій вийшов на нові орбіти,

Достигають вишні наливні,

Слава тим, хто вмів полум’яніти

І згоріть у вічному вогні.

- Ці поетичні рядки стають  останнім акордом виступу нашої мистецької студії.

- А наша мистецька студія говорить вам: «До наступних зустрічей!»